Повітряна. Вибухи. Прильоти.

Люди розбирають завали. Потрібна вода.

Завантажилися палетою води і всім, що було медичного на складі. Поїхали.

На під’їзді до Охматдиту поліцейські сказали, що потреба у воді ЗАКРИТА. Спостерігаємо, як перехожі тягнуть воду, харчі, мішки і віники, йдуть з рукавицями, лопатами та масками на розбори завалів…

Їдемо у найближчу лікарню. Там потреби теж вже закриті. Їдемо до місць прильотів, частково воду вигружаємо комунальникам, рятувальникам, пожежним.

Спостерігаємо жахіття руїн та 3,14-дарський терористичний дух…

Прямуємо у ще один найближчий госпіталь. Там вже потреби теж закриті: “Їдьте у дитячу лікарню – там треба”.

Їдемо. По дорозі люди нам просто на ходу закидають воду, ліки, памперси: “ви ж до дітей їдете?!”.

Доїжаємо у дитячу лікарню. Там теж вже навзели купу всього необхідного в першу чергу.

Спілкуємося з волонтерами. З’ясовуємо, що є потреби в дитячій лікарні в Боярці. Пропонуємо допомогу в тому, щоб завантажити добро в наш бус і довезти, бо додому їдемо у тому напрямку.

Наче мурахи, небайдужі люди вантажить нам повний бус. Виїжаємо. Опиняємося в колоні з 14 машин, загружених добром. Їдемо під супроводом поліції.

Приїжджаємо. Вивантажуємося. Відчуваємо неймовірну втому, розпач від новин але і крила за спиною від усвідомлення СИЛИ ЄДНОСТІ…

Знайомимося з неймовірними однодумцями.

Уточнюємо списки необхідного на завтра в лікарні.

Залазимо в створений пообіді чат, де зібралися та об’єдналися волонтери та небайдужі люди, з якого починалися сьогодні всі списки і запити – там вже понад 1200учасників і кипить робота по пошуку, забезпеченню, логістиці, конекту…

І знову усвідомлюємо…

МИ НЕПЕРЕМОЖНІ!

Як би боляче, сумно, страшно не було, саме в єдності – наша СИЛА.

Подолаємо і переможемо. А йр буде горіти в пеклі.

Пишаюся вами, ЛЮДИ 

Перетворюєте свою лють у підтримку тих, хто оберігає нас з вами від цього страхіття