Загалом “вага” цієї поїздки:

Авто для 47ї + поїздка + колеса = 230000грн

3-діапазонний РЕБ + батарея для 72ї = 133000грн. З них 107000грн на РЕБ хлопці зібрали самостійно…

2 дрони зі скидами 10″ = 30000грн

Комплект колес для 56ї =~30000грн

“дрібнички” типу енергетиків, медички, сухих душів, швидкого харчування, вологих серветок, засобів від комарів… ~15000грн

Заправка…

Два холодильника, пралка, бензопила

Майже 450000грн. І це магія, судячи із швидкості і об’ємів закритих запитів, але за кожною гривнею стоїть реальна, небайдужа людина… І важлива кожна гривня.

І це третя поїздка за місяць.

Бачите? Ми можемо. Робимо. Пхнемо.
От було б так:

– Альо, друзі-волонтери, нам потрібний бойовий кінь для виконання бойових завдань.

– Плюс-плюс

Тут відбувається “щелчок” пальцями, взмах чарівної палички, лунають магічні дзвіночки і ооооп: машинку доставлено замовникам

Але ніт

Зазвичай між запитом і отриманням скарбу стоїть купа роботи: збори, пошуки, юридичні питання, комунікації, кілометри нервів та літри поту… За подібним проектом стоїть ціла вже, мабуть бригада вмотивованих однодумців, налаштованих на вдалий результат.Хтось допомагає в пошуку відповідно запиту об’єкту бажань.

Хтось бере на себе юридичну та бухгалтерську сторони питання.

Хтось забезпечує матеріально поїздку і доставку.

Хтось організовує благодійні заходи, щоб зібрати кошти, розписує і продає гільзи, організовує збір кришечок для здачі на вторсировину, щоб за отримані кошти придбати черговий дрон.

Хтось каже: “В мене друг дитинства в цій бригаді. Хлопцям будуть колеса!”

Хтось каже: “Знаємо, достойні хлопці. Машинку помиємо, вичухаємо, подивимося, допоможемо з ТО”.

Хтось турбується про те, щоб машина не поїхала порожня і забиває під потолок ніштячками від сухих душів до домашніх яблучок чи помідорок з власного городу хлопчикам…

Хтось бере на себе відповідальність і страхи в кулак та пхне за 2000км в одну сторону за автошечкою, з купою грошей і сумнівами “а чи все буде ок з покупкою великого авто типу пікап в чужій країні?”

Хтось забезпечує супровід янголами охоронцями та переживає, щоб в дорозі не були голодні ні волонтери, ні бойовий кінь…

А хтось тим часом тримає над всім нами небо і ціною свого здоров’я та життя дозволяє проживати кожен Божий день. Мотивує та надихає. Щохвилини відвойовує наше святе, втрачаючи побратимів… Проживаючи своє життя далеко від дітей та родини. Маючи сон в кращому випадку 3-4 години на добу. Виконуючи титанічну роботу. А при зустрічі посміхається і каже: “Ми вас так чекали! А в нас все добре – ми всі, дякувати Богу, живі!”…

І стоїш, слухаєш ці історії, ніби тримаєшся, а в середині розриває дисонанс між радістю від того, що “ура, ми змогли закрити ще одну величезну потребу! ” і відчаєм “Господи, дай сил нашим хлопцям вистояти!”…

Або…

” Нажаль, не всі живі… Маємо важкі втрати. За цю добу 3 побратима на щиті…”

Раптом в момент розмови прокидається чергою сповіщень ТГ і повідомляє, що в чаті ЖК почався срач про те, що в сусідньому будинку світло було довше…

А тут в НИХ – “Забрати з поля бою полеглих воїнів поки не змогли…”

А тут в НИХ вчора прилетіла міна по машині і… Треба буде шукати чергове авто для виконання бойових завдань…

А тут в НИХ сну було аж 3 години за 2 доби – “трохи виспалися” …

…

Вірю, що Боженька чує наші молитви. Сидить на хмаринці, спостерігаючи за цими відчайдухами, чухає потилицю, і каже: “Ок, в мене інших рук, крім їхніх, нема. Вперед! Ваші боги війни потребують і чекають!”.

І дивом закриваються збори. І знаходяться потрібні контакти і можливості. І, падаючи з ніг без сну за 2 доби виробник видає готовий РЕБ, бо “якщо вже ти кажеш, що запит надтерміновий, то зробимо”…

Бо ми маємо єдину мету – НАША ПЕРЕМОГА. І мріє о, щоб наші захисники повернулися додому ЗІ ЩИТОМ, живі та неушкоджені

Пхнемо, падаємо, піднімаємося, дмухаємо на вавочку, витираємо соплі, в якийсь момент ловимо себе на думці “фсьо, більше не можу”…

Потім усвідомлюємо, що за декілька днів чергова поїздка до наших котиків і сонечків… Видихаємо… Набираємо побільше повітря в груди і…

Знову пхнемо далі.

Бо нам своє робити.

Тероризуючи підписників і друзів черговим дописами про збори і їх важливість.

Обираючи пріоритет між трусами-носками і черговим дроніком. Між ящиком скоропорту у вигляді пиріжків і сухими душами… Зазвичай перемагає здоровий глузд. Проте іноді щасливими від привезених в спеку домашніх смаколиків стають бродячі собаки… Мабудь, їм теж треба (краще б все ж таки труси-носки на ці кошти купили – вічна дилема в голові волонтерів)…

Важка поїздка. Втомлені фізично. Вимотані емоційно. Виснажені дорогою. Але, як завжди, повертаємося сповнені мотивації. Віри. Надії. Любові.

Ми з вами разом змогли. Ми з вами це все зробили. Ми з вами молодці.

Дякуємо вам за підтримку від імені хлопців

Бо ВОНИ вірять в нас. І тримають над нами небо… А ми маємо честь допомогати найкращим

Дякуємо всім тим, хто стоїть поруч, довіряє, допомагає, підтримує. Щаслива, що поруч СТОЯТЬ і тримають стрій