Відбулася чергова поїздка нашої КОМАНДИ МБФ “Всі наші” на схід. Цього разу – подвійного призначення 

Чому? Про це і трохи про волонтерський режим життя 

Крім закриття стандартних запитів мали честь доставити ще і бойового коня на Донеччину для 67 бригади. Але перш ніж їхати на схід, машинку треба було забрати з Херсона на Київ.

Дорогою на Київ “вилізли” деякі технічні моменти. Доїхали добре, але після 600км дороги автошечка втомилася і… Зранку відмовилася заводитися  пошук причини, звісно потребував часу.

О 17:45 відзвонтвся механік і повідомив, що вийшла з ладу катушка запалювання. Треба міняти 

Час для сервісів та магазинів автозапчастин вже фактично не робочий. Понад 50 дзвінків результату не принесли – необхідна запчастина може бути тільки зранку  Поїздка бойового коня ставиться під питання… Звісно, повідомляю хлопцям, що машину ставимо на ремонт і огляд для виявлення ще можливих поломок. Новини не втішні. Але що можна зробити?

Вірити в диво, згадувати всіх янголів-помічників, які є поруч, продовжувати робити ще понад 20 дзвінків. Щоб як мінімум якнайшвидше знайти з/ч і відремонтувати авто.

О 3й ночі маємо виїжати. Пакуємося, збираємося, вухом тримаючи телефон.

21:50. Дзвінок. Необхідна деталь на таксі їде на СТО, де чекає механік 

22:30. Приїжайте, забирайте конячку – зробили, завелася. Можна їхати.

Хватаю ключі, малого, мчимо. Реву від щастя, дякую Богу за неймовірних людей поруч.

23:00. Довантажуємо машину промінцями добра на скдаді – не гнати ж пусте авто  Ще одна пралка, смаколики, гігієна, вода, харчі…

23:45. Перекус, душ, намагання заснути 

2:15. Підйом. Збір. Виліт 

3:00. Кава на заправці. Поїхали.

Завдяки небайдужим українцям всі запити в цю поїздку закрилися. 3 пралки, 2 холодильника, повний бус ніштячків. Десять наших вже рідних підрозділів і два нових – МАГУРА і ще ОДИН мех. підрозділ з 47 бригади: “передайте посилочку татові” та” брату потрібний холодильник та пралка, допоможете? “. Звісно, тимпаче, хлопці з нашої громади.

Вишенька на торті цієї нелегкої і та відповідальної доби – дзвінок від наших підопічних з 56 бригади: “Привіт, правда, що ви вже в Славіку? Почекай, зараз прилетимо – ми поруч, в Краміку”.

Справді, прилітають – може і півгодини не пройшло:

– Ми приїхали просто побачитися, обійняти вас всіх та подякувати за вашу небайдужість і невтомну роботу вашої команди – всім вашим – цьом 

Отаке зворушливе завершення поїздки розчулює і водночас підносить до небес 

Настанову отримали: “Знаєте, до Перемоги ми не маємо права зупинятися чи навіть опускати руки. І потім – не маємо. Занадто висока ціна”. – передаю дослівно.

Щира радість – побачити привезену восени автошечку з Польщі і придбаний в минулому місяці на неї РЕБ. Все працює 

Ну, і звісно, особисте маленьке #волонтерське_щастя – побачити своїх коханих чоловіків хоч на кілька годин в місяць…

Повертаємося. Дякуємо кожному, хто долучився та підтримав цю поїздку. Да, це складно, важко, жарко, втомно, дорого. Але #всі_наші захисники достойні наших сил, підтримки та уваги 

Рідна командо! Я знаю, яким дивом, якими силами, натхненням, здоров’ям і нервами ви тримаєтеся і паралельно з роботою, сім’ ями, городами, власними турботами та справами творите і витворяєте, фєячите та чаклуєте те все добро – щиро Пишаюся вами! Здоров’я, сил та витримки нам всім 

Маємо честь допомагати найкращим